International Women’s Day in Ukraine: To Be or Not To Be?

  • International Women’s Day in Ukraine: To Be or Not To Be?
  • International Women’s Day in Ukraine: To Be or Not To Be?
Issue 120, February 2019.
International Women’s Day in Ukraine: To Be or Not To Be?
 
The 8th of March, or International Women’s Day (IWD), is one of the biggest celebrations in Ukraine. But for how long is the question. While the day has its roots in the American protest movements of the 19th and 20th Centuries, the celebration has long been associated with the Soviet Union, which largely popularized and politicised the proceedings. As Ukraine continues to tinker with its holiday calendar – to move away from traditional Russian celebrations to a more European schedule – it begs the question: is time ticking on International Women’s Day in Ukraine?
 
Born of Protest
 
While IWD is popularly believed to have begun in 1909 when the Socialist Party of America first declared the day as “official”, it is known that women workers protested low wages and poor working conditions as early as March 1857. Regardless, it didn’t take long for the celebration to spread to Europe and the Socialist International adopted the holiday in 1910. The event drew over one million people to the next year’s rallies and by 1913 and 1914, millions of women across the northern hemisphere used 8 March to protest the coming of the First World War.
 
USSR: “This is ours”
 
By 1917, women in Petrograd and other cities across the Russian Empire rallied on IWD for “Bread and Peace”. Just a week later Czar Nicholas abdicated, and the provisional government soon granted women the right to vote. The rest is Soviet history – Aleksandra Kollontai persuaded Lenin to make IWD an official Soviet holiday and by 1965 it was recognised as an official day of rest. It’s remained that way ever since – at least in Ukraine, Russia, and other post-Soviet countries. 
 
The West: “You can have it”
 
At the same time, by the 1930s IWD was no longer truly international. The USA, where it all began, was one of the first to abandon the holiday as both Mother’s Day and Valentine’s Day gathered steam. Much of Western Europe followed suit. And although IWD is formally recognised by the United Nations, only a dozen countries outside Eastern Europe officially recognise the day as a holiday – mostly nations friendly to the former USSR, like China, Cuba, and Vietnam. While not an official holiday, IWD has gained more influence more recently in Western countries, where protests and rallies in support of women’s issues are often held. Some efforts have been made to recognise the holiday, including in Berlin, which will observe the holiday officially for the first time this year.
 
Ukraine: “Can we keep it if it’s not Soviet?”
 
In Ukraine, IWD seems to have evolved to the point where it closely resembles a combination of Valentine’s Day and Mother’s Day; the need to commemorate “the outstanding merits of women in communist construction” having long been forgotten. The holiday of the “equitable woman of the USSR” has metamorphosized into a holiday of beauty, flowers, gentleness, and spring. A day formally dedicated to women’s rights has now transformed into a reason for men to prepare a celebratory feast (perhaps for the only time in the year) and give presents – especially expensive ones – to eagerly awaiting women. For many, it’s one of the only days of the year where a woman can expect to get a little attention and appreciation simply for being a woman. 
 
Presents or Protests?
 
Feeble attempts to reinvigorate the political background of the day have been met without enthusiasm. Last year, women’s marches were held across Ukraine, including Lviv, where participants rallied for equal representation in government, against the “patriarchy”, to abolish traditional gender roles, and to support the ratification of the Istanbul Convention (to prevent violence against women). IWD remains one of the few opportunities for public action on women’s issues. 
 
The future of International Women’s Day
 
Each year Ukrainians debate publicly about reshaping the popular holiday or dropping it altogether. As Ukraine moves to drop its ‘communist’ public holidays as part of de-communisation, the question that remains difficult to answer is ‘how communist in International Women’s Day’? On the one side, nationalist-minded people advocate for its removal as a “foreign, enemy” holiday and to celebrate Valentine’s Day and Mother’s Day like in the West. On the other – International Women’s Day remains one of the single, most popular holidays in the country and riots could accompany any changes. Clearly IWD is undergoing an identity crisis in Ukraine. Each year the government says it will be the last time it is celebrated as a national holiday. And each year the government backs down to popular demand. Ukrainian women still struggle with the day – some refuse to celebrate, while others see it as a wonderful opportunity to congratulate themselves, their mothers, and their sisters. 
 
For now, International Women’s Day remains as is – a popular day to celebrate the women in your life. And an excellent opportunity to mark the everyday struggles of women. However you decide to celebrate – by attending a public gathering, marching to support women’s rights, or cooking for your beloved wife or mother – Lviv Today wishes you a Happy International Women’s Day, for what (as always) could be the very last time. 
 
Міжнародний жіночий день в Україні: бути чи не бути?
 
Міжнародний жіночий день 8 березня є одним з найпопулярніших свят в Україні. Але чи так буде завжди?. Зародившись в американських протестних рухах 19 і 20 століть, свято впевнено увійшло в життя Радянського Союзу, де воно було значною мірою популяризоване і політизоване. В наш час календар державних свят в Україні продовжує змінюватись, щоб більше наблизитись до європейського.
 
Народжене з протестів
Хоча, як вважається, що це свято бере початок у 1909 році, коли Соціалістична партія Америки вперше оголосила його "офіційним", відомо, що жінки-робітниці протестували проти низьких зарплат і поганих умов праці ще в березні 1857 року. Незабаром святкування поширилось і в Європі, а Соціалістичний Інтернаціонал прийняв його у 1910 році. Ця подія зібрала мільйони людей на мітинги наступного року, а вже у 1913 та 1914 мільйони жінок у північній півкулі виходили 8 березня, щоб протестувати проти війни.
 
СРСР: «Це наше»
У 1917 році жінки в Петрограді та інших містах Російської імперії згуртувалися 8 березня під гаслом "Хліба і миру". А через тиждень цар Микола ІІ відрікся від престолу, і тимчасовий уряд незабаром надав жінкам право голосу. Решта – це вже радянська історія - Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити 8 березня офіційним радянським святом, а у 1965 році воно було був визнане вихідним днем. Відтоді так і залишалось - принаймні в Україні, Росії та інших пострадянських країнах.
 
Захід: "А чом би й ні?"
А в той же час на Заході поступово забували традицію. США, де все почалося, були одними з перших, хто відмовився від свята, та ще й День матері, як і День Святого Валентина набирали популярності. Значна частина Західної Європи пішла тим же шляхом. І хоча 8 березня офіційно визнане Організацією Об'єднаних Націй, лише десяток країн за межами Східної Європи офіційно визнають цей день святом - в основному країни, дружні до колишнього СРСР, як от Китай, Куба чи В'єтнам. Незважаючи на те, що 8 березня не є офіційним святом, останнім часом свято набуває все більшого впливу в західних країнах, де часто проводяться протести та мітинги на підтримку жіночих питань. Було докладено певних зусиль, щоб визнати свято, в тому числі і в Берліні, який вперше в цьому році буде відзначати його офіційно.
 
Україна: “Чи зберігати радянську спадщину?”
В Україні, здається, колишнє 8 березня починає дуже нагадувати поєднання дня святого Валентина та Дня матері; відзначення "видатних заслуг жінок у комуністичному будівництві" вже давно забуте. Радянське свято "рівноправ’я жінок" перетворилось на свято краси, квітів, ніжності та весни. День, офіційно присвячений правам жінок, тепер перетворився на привід для чоловіків приготувати святковий обід (можливо, єдиний раз на рік) і підносити подарунки - особливо дорогі – жінкам, які з нетерпінням цього чекають. Для багатьох це один з небагатьох днів у році, коли жінка може розраховувати на те, щоб отримати трохи більше уваги та вдячності просто за те, що вона жінка.
 
Подарунки чи протести?
Слабкі спроби відновити політичне підґрунтя цього свята не мали успіху. Минулого року пройшли жіночі марші по всій Україні, включаючи Львів, де учасниці виступали за рівне представництво в уряді, проти "патріархату", скасування традиційних гендерних ролей і підтримку ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання насильству проти жінок. Таким чином, 8 березня залишається однією з небагатьох можливостей для публічних дій з питань жінок.
 
Майбутнє Міжнародного жіночого дня 
Щороку українці публічно обговорюють питання про реформатування популярного свята або взагалі його скасування. Оскільки Україна йде шляхом декомунізації, мабуть, варто обговорити, наскільки комунізованим є Міжнародний жіночий день? Дехто виступає за скасування свята як "чужого, ворожого" і святкують лише день святого Валентина і День матері, як на Заході. З іншого боку - 8 березня залишається одним з найпопулярніших свят в Україні, і будь-які зміни можуть викликати реакцію. Очевидно, це свято переживає кризу ідентичності в Україні. Щороку уряд каже, що це буде останній раз, коли його відмічають як національне свято. І щороку не зважується на такий крок.  Навіть серед українських жінок немає єдності у цьому питанні - деякі відмовляються святкувати, інші бачать чудову можливість привітати інших жінок, своїх матерів, подруг та сестер.
 
Втім, сьогодні Міжнародний жіночий день 8 березня залишається таким, яким він є - популярним днем вітання усіх жінок а також чудовою нагодою відзначити повсякденну боротьбу жінок за свої права. Отож, якщо ви вирішили святкувати – вийти на мітинг за підтримку жіночих прав, або приготувати коханій коштовний подарунок чи просто обід з трьох страв - Lviv Today вітає всіх зі святом 8 березня. Поки воно ще є.